Ну, тверду вісімку він заслужив)

Було цікаво, справді цікаво. На єгипетську міфологію Марвел ще не замахувався, та я цього чекала.
Обожнюю серіали Марвел за те, що вони такі маленькі і так швидко можна їх подивитися.

Як для мене, то перлиною серіала, звичайно, став Оскар Айзек. Як і з Елізабет Олсен у "ВандіВіжен", відкрила актора завдяки цьому проекту. Грає дуже круто і різнопланово, щиро вірила тому, що відбувалося на екрані, прямо без фальші. От у Марвел є крута здібність влучно підбирати акторів. Ще одна річ, від якої я щиро отримувала задоволення - оригінальний голос бога Хонсу. Я дивилася в українському дубляжі, та коли вирішила послухати цю неперевершену оригінальну озвучку, то кайфонула від цього соковитого голосу.

В принципі, єдине, що варто уваги крім попередніх пунктів - історія головного героя. Якщо чесно, маючи досвід з читання книг на дану тему, я вже розуміла звідки ноги ростуть, проте, чекала з нетерпінням розв'язки. Драма психологічної кризи героя була мені цікавіша ніж основний сюжет. Як на мене, основний сюжет для Марвел дуже навіть однотипний, тому програє тому, що відбувається з героєм. Та так навіть краще для контрасту. Спочатку я думала, що історія буде банальною, та з кожною серією мені все більше і більше подобалося. Взагалі я таку тематику люблю. Звичайно, що щиро співчувала головному герою, навіть сльозку встигла за нього пустити, без фанатизму, та все ж було жаль. Нікому такого не побажаєш, і деякі вчинки були важливими та символічними. Мені сподобалося, що посил до глядача такий важливий в такій непростій темі, і що вирішилося все воз'єднанням.
Ефекти, постановку, та інші моменти навіть не бачу сенсу оцінювати - студія навчилася знімати давно, все на вищому рівні, не прикопаєшся. Антагоніст прісний, подружка гг і її драма мене зовсім не зворушили, боги також без ізюминки. Хоча богиня-бегемот прикольна)

Думаю, 8, а не 10 за поспіх, за те, що багато залишилося поза увагою, і серіал залишився не колоритним, без "обличчя". Якщо хотіли сконцентруватися лише на одній тематиці, то в них все вдалося, навіть рушницю не залишили висіти, що мала б вистрілити (це я про сцену після титрів).

Сподіваюся, що не останній раз бачу Місячного лицаря. Щось в ньому є.

А. І одну композицію єгипетського репу (перший раз почула) я собі кинула в плейлист